Співзасновник фонду. Народився 20 травня 1983 року в селищі Григор'євка Актюбінської області, Казахстан. Батько – підприємець, мати – педіатр. Закінчив Уральський державний університет за спеціальністю журналістика. Кар'єра тривала недовго. В диктаторській країні розчарувався в професії. «Думав, що писатиму правду, але такої можливості не було…» Був правозахисником в Алмати. Потрапив під політичне переслідування. Три роки тому (в 2019-му) переїхав до України. Мав бізнес – займався продюсерською діяльністю. Із 24 лютого вивозив людей з окупованих росіянами населених пунктів Київщини. Врятував 203 особи. Із командою волонтерів, яку сам і створив, доправляв гуманітарні вантажі в селища. Був контужений і поранений під час гуманітарної місії. Любить подорожувати і слухати українські пісні. Війну зустрів у Бучі, в результаті влучання снаряду, втратив житло і автомобіль. Тимчасово мешкає в Києві.
Співзасновник фонду. Народилася 2 жовтня 1960 року в місті Чернівці. Громадянка України. Освіта вища, закінчила національний університет ім.Т.Г.Шевченка, за фахом філолог. Більше чверті сторіччя активно займалася справами свого чоловіка, композитора Ігоря Поклада. В її особистому творчому доробку написання книги спогадів чоловіка «По той бік роялю». Майже десять років вела і веде в соціальних мережах активну громадську роботу. Наразі вона є однією з адміністраторів великої міжнародної групи, яка об'єднала пацієнтів з онкодіагнозом. В той же час займається активною роботу у справах зоозахисту. На початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну опинилася разом з сім'єю в окупованому містечку Ворзель, звідки їх врятував громадянин Казахстану Костянтин Гудаускас. Ця зустріч поклала початок великому волонтерському руху. За півроку команда волонтерів зробила багато, а на початку своєї діяльності просто рятувала жителів селища, доставляючи в умовах окупації гуманітарні грузи та евакуюючи мешканців Ворзеля на підконтрольну українську територію. Цей фонд створено на основі здобутого досвіду задля ще більш активної співпраці в сфері відбудови зруйнованого в ході бойових дій житла та заради відродження української культури.
21 рік Студент першого курсу. З початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну вирішив допомагати людям та нашим військовим. Хочу у фонді зробити все,щоб люди які потребують допомоги вчасно та якісно отримали її.
Приїхав до Польщі у 2017 році. Почав укладати своє життя в новій для мене країні. Після 24 лютого моє життя, як і життя всіх українців, змінилося. З перших днів війни перевозив жінок та дітей, які прибули до міста Щецин. Моя жінка допомагала з оформленням дітей до садочків та шкіл. Допомагали інформаційно, їжею та медикаментами. Зараз збираємо гуманітарну допомогу та відправляємо її до України. Для мене велика честь бути з вами в одній команді.
Життя – цікава річ. Отримавши дві вищі освіти: технічну – НТУУ КПІ, і економічну – Київський державний університет підготовки кадрів, працюючи в банківській сфері, бухгалтерії апеляційного суду, я весь час захоплювалася мандрівками, а у вільний час писала вірші… Життя – цікава річ, тому, закінчивши курси екскурсоводів у Майстерні «Інтересного Києва», я дозволила собі піти з «правильної» роботи і зайнятися справою, яка мене надихає на нові звершення. До повномаштабної війни в Україні я проводила екскурсії телецентром. Я частинка команди *Суспільного мовлення *...Росія вкрала в мене улюблену справу. Вдячна Богу за те, що з березня змогла допомагати людям у Ворзелі, ставши часткою команди супер волонтерів.
37 років. Киянка, переїхала у 2017 році жити у Ворзель і полюбила його всім серцем. 9 березня евакуювалась з-під окупації і зараз повернулась по мірі сил відроджувати рідне містечко. За освітою кібернетик. В даний момент мама двох чудових діток і фрілансер, в тому числі на волонтерських проєктах.
До війни жила у Києві, була студенткою Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю прикладна математика. Займалася програмуванням, викладала математику для дітей. Під час війни евакуювалася до Львова з друзями, де відкрили кав‘ярню КІІТ.
До війни жив у Бородянці і був студентом Києво-Могилянської Академії. Вчився на політолога. Під час війни разом з друзями започаткував бізнес — кав‘ярню-пекарню у Львові.
До війни жив в Ірпені і був вчителем математики, а також вів два кулінарні YouTube-канали і мав свій Інтернет-магазинчик фірмових продуктів і приладдя для кухні. Під час війни евакуювався разом з двома друзями до Львова, де ми разом відкрили кав‘ярню, названу на честь мого зниклого під час війни кота — KIIT.
